Уперше ті, кого називають готами, з’явилися в кінці 70-х як інтелектуальна гілка пост-панкової культури. Так спершу охрестили групи, музика яких була, на думку музичних критиків, готичною, себто лякаючою, жахливою, адже в англійському значенні саме таке означення і має цей термін, напр. “готичний роман”. Готами охрестили фанів таких рок-груп, як “London After Midnight”, “Bauchaus”, згодом у 80-х “The Cure”, “The Sisters of Mercy”. Наслідуючи імідж і світогляд своїх кумирів, ця молодь почала носити чорний одяг, що символічно мав би означати жалобу по цьому світі, похмурість і скорботу, з іншого боку, це - свого роду соціальний протест проти строкатої безтурботності суспільства чи то радше маси, спосіб зовнішнього вирізнення серед байдужого натовпу, але чорний колір – протиставлення кольоровості, а не білому.
Мабуть, після цього матеріалу в читача виникнуть запитання: “А чому стільки похмурості? Чому таке прагнення бачити світ у темних кольорах? Невже в житті цих молодих людей немає місця для радості й розваг?” І, можливо, в чомусь він буде мати рацію. Проте, вдаючись детальніше в цей молодіжний рух (хоча й рухом його важко назвати), варто завважити, що імідж, музика, відео, арт є всього лиш зовнішньою екзотерикою, доповненням світогляду та ідеології. Те, що для пересічної людини видається дивним, депресуючим, гнітючим чи моторошним, готи сприймають як належне, як невід’ємний чинник буття. Іншими словами - пізнавати радість життя через усвідомлення його темних сторін: смерть, біль, депресія.

Щодо символів і прикрас, якими послуговується готична молодь, досить популярними є єгипетська (Анк, око Осіріса) та християнська, а також різноманітні язичницькі знаки (сонце, свастика, молот Тора), кажани, павуки, черепасто-кісткасті прикраси, стилізовані візерунки “тату” чи народного орнаменту. Віддаючи перевагу сріблу чи нікельованим металам, золоті прикраси чи будь-які інші з жовтих металів готи вважають не стильними.
Досить часто через макіяж готів плутають із блекерами, які, власне, частково і перейняли його: вибілене лице, підведені чорним очі, такого ж кольору губи й манікюр. Звичайно ж, навіть у країнах, де громадяни є нібито взаємотолерантними, досить часто готи піддаються соціальній агресії, тому не кожного дня вони користуються своїм іміджем, а радше на вечірках, концертах та фестивалях. Щодо зовнішньої естетики серед готів немає якихось приписів чи уніформованості, бо ця субкультура в багатьох моментах є глибоко індивідуалістичною.
Однією з особливостей готичного руху є те, що серед екстремальних субкультур це, мабуть, єдина, яка за всіма ознаками є клубною. У великих містах існують готичні клуби, де ж їх немає, готи тусуються у певні дні в андеграундних клубах. Готичні вечірки складаються, як правило, із виступів музичних груп, які творять в готичних та кологотичних стилях, театралізованих перформенсів, відео, арт та поетичних частин, а також само-собою танцпрограми.
У багатьох країнах світу відбуваються готичні фестивалі, які збирають до трьох десятків тисяч цієї чорної молоді. Найбільші це Wave Gotik Trеfen, Mera Luna, Zillo, у Східній Європі - Castle Party (Польща), Menuo Juodaragis (Литва).
Та що таке гот без музики? Але тут слід розрізняти музику яка є готичною, музику, яку слухають готи, і музику, під яку танцюють готи (тобто клуберська). Власне готична музика веде своє походження, ми про це вже згадували, від пост-панку, а також від етнічної та класичної музики, згодом сюди вкрапились і електронні завороти. Проте в кінці 80-х до саунду готичних ватаг додається металічний драйв гітар (Lacrimosa, Love Like Blood, etc.), а на початку 90-х і до сьогодні багато метал-команд починають використовувати готичні ритми, глибокий чоловічий та оперний жіночий вокали, симфонічні та фолькові елементи (Theatre of Tragedy, Anathema, Paradise Lost, My Dying Bride), внаслідок чого виникають doom та gothic-metal. Разом із групами до готичної субкультури долучається значна частина металістів. Хоч doom і не є чисто готичною музикою, радше зготизованим death metal-ом, зате gothic metal можна сміливо назвати стовідсотковою готикою, гідним спадкоємцем і продовжувачем традицій gothic rock-у.
Проте музичні вподобання готів не обмежуються цими вузькими рамками. Полюбляють вони музику різнопланову, класичну, однак в основному мінорну, похмуру і меланхолійну або піднесено-врочисту, вагнерівського штибу, ну, такі вони вже, ті готи, сумні люди і водночас життєлюби. Популярними є також фольк та неофольк, середньовічна музика, ethereal, електронізовані стилі, такі як dark-ambient, dark-wave.
Загалом, поняття “готична” є швидше означенням атмосфери, яку ця музика передає, ніж характеристикою стилістичних прийомів у виконанні.